Статті

Роль імуногістохімічного дослідження в діагностиці раку грудної залози.

Рак грудної залози (РГЗ) - найпоширеніше онкологічне захворювання серед жінок й становить близько 20% в структурі онкологічної захворюваності жіночого населення. Рівень захворюваності на РГЗ має тенденцію до постійного зростання в усіх країнах. У 2018 р в усьому світі діагностували понад 1 500 000 нових випадків РГЗ й понад 500 тисяч осіб померли від цього захворювання. Статистика ВООЗ свідчить, що рак грудей є найбільш розповсюдженим видом раку у всьому світі. В Україні рак грудної залози теж лідирує серед жіночих онкологічних захворювань. За даними Національного канцер-реєстру України на кінець 2019 року від раку грудей страждає майже 147 тисяч українців. Загальна кількість померлих від РГЗ близько 5.5 тисяч. РГЗ дедалі більше зростає за рахунок урбанізації та певного способу життя, а саме: фізична інертність, надлишкова маса тіла та інше.

Протягом останніх років однією з головних умов вибору правильної таргетної тактики лікування раку молочної залози є визначення основних морфологічних і генетичних характеристик новоутворення. Ключовими прогностичними індикаторами в даному випадку служать результати імуногістохімічного дослідження(ІГХ). Для злоякісних новоутворень грудної залози це рівні експресії маркерів, а саме естрогенових та прогестеронових рецепторів, білка HER2/neu та фактора проліферації Ki-67. Необхідно розуміти, що поняття «рак грудей» об’єднує широкий діапазон патологічних станів. Мова може йтися як про практично доброякісні пухлини, так і про злоякісні новоутворення. Відповідно, до кожної ситуації потрібен свій таргетний терапевтичний підхід. Естрогенові й прогестеронові рецептори - це білки, що знаходяться всередині клітин або на їх поверхні, здатні взаємодіяти з певними речовинами, в тому числі із гормонами, що циркулюють в крові. Нормальні клітини тканини грудної залози містять рецептори до жіночих статевих гормонів естрогену та прогестерону. Ці ж рецептори можуть бути присутніми і в деяких клітинах пухлини. В цьому випадку естроген і прогестерон сприятимуть зростанню такої пухлини. Важливим етапом діагностики раку грудної залози є біопсійне дослідження фрагменту пухлини з подальшим ІГХ дослідженням. Ракові клітини можуть мати рецептори до естрогену, прогестерону, до обох гормонів або не мати таких рецепторів загалі. Усі інвазивні варіанти раку повинні досліджуватися на наявність рецепторів до естрогену і прогестерону. Білок HER2/neu експресується близько в 20% інвазивних злоякісних новоутвореннях грудної залози. Ген, що кодує цей білок відповідає за виробництво фактору росту пухлинних клітин. Усі інвазивні варіанти раку повинні також досліджуватися на наявність рецепторів до HER2/neu. Позитивні до HER2/neu новоутворення вирізняються особливою агресивністю та гіршим прогнозом до виживання в порівнянні з іншими формами, проте їх простіше лікувати, тому сучасна онкологія має препарати, що акцентовано впливають на білок HER2/neu. Фактор проліферації Kі-67 визначає потенціал зростання злоякісного новоутворення. Тобто чим вищий рівень Ki-67, тим швидше ростуть ракові клітини. Також ІГХ дослідження на Ki-67 дозволяє дізнатися реакцію пухлини на хіміотерапію, а саме швидкий ріст ракових клітин (значний рівень Кі-67) призводить до високої чутливості їх до хіміопрепаратів. Ki-67 дозволяє також диференціювати пухлину за ступенем її гістологічної злоякісності на три категорії (G1, G2, G3). Низькодиференційована пухлина (G3) є найгірший варіант, тому що клітини, що її утворюють незрілі та здатні до швидкого розповсюдження за межі пухлини.

ІГХ дослідження є «золотим стандартом» діагностики РГЗ та визначає конкретнішу (таргетну), тобто дієву схему хіміотерапії, що покращує рівень виживання й прогноз захворювання.

апевтичний підхід. Естрогенові й прогестеронові рецептори - це білки, що знаходяться всередині клітин або на їх поверхні, здатні взаємодіяти з певними речовинами, в тому числі із гормонами, що циркулюють в крові. Нормальні клітини тканини грудної залози містять рецептори до жіночих статевих гормонів естрогену та прогестерону. Ці ж рецептори можуть бути присутніми і в деяких клітинах пухлини. В цьому випадку естроген і прогестерон сприятимуть зростанню такої пухлини. Важливим етапом діагностики раку грудної залози є біопсійне дослідження фрагменту пухлини з подальшим ІГХ дослідженням. Ракові клітини можуть мати рецептори до естрогену, прогестерону, до обох гормонів або не мати таких рецепторів загалі. Усі інвазивні варіанти раку повинні досліджуватися на наявність рецепторів до естрогену і прогестерону. Білок HER2/neu експресується близько в 20% інвазивних злоякісних новоутвореннях грудної залози. Ген, що кодує цей білок відповідає за виробництво фактору росту пухлинних клітин. Усі інвазивні варіанти раку повинні також досліджуватися на наявність рецепторів до HER2/neu. Позитивні до HER2/neu новоутворення вирізняються особливою агресивністю та гіршим прогнозом до виживання в порівнянні з іншими формами, проте їх простіше лікувати, тому сучасна онкологія має препарати, що акцентовано впливають на білок HER2/neu. Фактор проліферації Kі-67 визначає потенціал зростання злоякісного новоутворення. Тобто чим вищий рівень Ki-67, тим швидше ростуть ракові клітини. Також ІГХ дослідження на Ki-67 дозволяє дізнатися реакцію пухлини на хіміотерапію, а саме швидкий ріст ракових клітин (значний рівень Кі-67) призводить до високої чутливості їх до хіміопрепаратів. Ki-67 дозволяє також диференціювати пухлину за ступенем її гістологічної злоякісності на три категорії (G1, G2, G3). Низькодиференційована пухлина (G3) є найгірший варіант, тому що клітини, що її утворюють незрілі та здатні до швидкого розповсюдження за межі пухлини.