Позалегеневі ураження органів при COVID-19

SARS-CoV-2 (Severe Acute Respirаtory Syndrome Coronavirus), який головним чином спричиняє пошкодження легень, є також причетним до пошкоджень та ускладнень з боку інших органів та систем організму людини. Через це весь світ нині потребує кращого розуміння гістопатогенезу COVID-19.

На сьогодні коронавіруси, які викликають захворювання у людей:

229Е - виявлений дослідниками Чиказького університету в 1965 р., цей коронавірус входить до числа тих, які можуть викликати застуду;

OC43 - вперше виявлений у 1967 р. у дослідницьких центрах NIH(Науково-дослідний інститут – США), вірус також викликає застуду;

HKU1 - коронавірус, виявлений у Гонконзі в 2005 р. Викликає інфекцію дихальних шляхів і має схожість з коронавірусом, який вражає гризунів;

NL63 - вірус, виявлений в Нідерландах у 2004 р. Викликає легкі або помірні інфекції верхніх дихальних шляхів і більш тяжкі інфекції нижніх дихальних шляхів;

SARS-CoV-1 - вірус, який став причиною спалаху атипової пневмонії в 2003 р. Загалом у світі було заражено 8096 осіб, загинули 774 людини;

MERS-CoV - вірус, вперше виявлений у 2012 р., є найбільш смертоносним з відомих коронавірусів. Загалом у світі підтверджено тільки 2994 випадки зараження, проте загинули 858 осіб. Рівень смертності склав 37%;

SARS-CoV-2 - коронавірус, який став причиною пандемії COVID-19. Вперше був виявлений в Ухані, Китай, у 2019 р.

Звіти з усього світу показують, що коронавірус, який, як відомо, викликає респіраторні захворювання, також може вражати майже всі основні органи та системи організму, включаючи серце, печінку, нирки та мозок. Відповідно до звітів, було виявлено, що деякі ураження органів подібні до тих, що спостерігаються у пацієнтів, які тяжко хворіли на грип або будь-яку іншу важку вірусну інфекцію. Лікарі та вчені наголошують, що все ще потрібні масштабні дослідження, що аналізують багато тисяч випадків, щоб зрозуміти, що відбувається, коли вірус вражає організм і чому він може завдавати такої великої шкоди. Нині ідентифікований збудник COVID-19 (SARS-CoV-2 Severe Acute Respiratory Syndrome Coronavirus), має 82% схожості послідовностей геному з раніше виявленим SARS-CoV-1, який також був виявлений в Китаї в 2002 році. Структура одноланцюгового РНК-вірусу складається з білка-шипа, який головним чином відповідає за патогенез у людського виду. Білок-шип вірусу через свій рецептор-зв'язуючий домен (RBD) приєднується до білка рецептора ангіотензинперетворюючого ферменту 2 (АПФ-2), який кодований геном ACE2, на поверхні клітини людини, з подальшим його праймуванням через допоміжний білок TMPRSS2 ( трансмембранна протеаза, серин 2). Поверхнево-клітинний білок експресується епітеліальними клітинами певних тканин. АПФ-2, який діє як рецептор для проникнення вірусу всередину клітини, має повсюдний розподіл по органах, тому SARS-CoV-2 у важких випадках викликає системне захворювання з можливим ураженням нирок, серця та судин, печінки , підшлункової залози, а також регулює зміни в циркулюючих лімфоцитах та в імунній системі.

У ході співпраці вчених Китаю та Канади на весні 2020 року було проведено 4 автопсії (усі випадки були з лікарні Чжуннань університету Ухань і відповідали клінічним діагностичним критеріям, наданим Національною комісією охорони здоров’я Китаю). В гістологічних препаратах вони спостерігали такі зміни в тканинах печінки: значна інфільтрація портальних вен дрібними лімфоцитами, вузли регенерації з перифокальним фіброзом, масивну дифузну лімфоцитарну інфільтрацію, наявність лімфоцитів в синусоїдах, фокальний некроз печінки в перипортальній зоні, фокальний центрилобулярний некроз печінки. Науковцями Колумбійського університету в серпні 2020 року було проведено 40 автопсії померлих від COVID-19. За мету вони поставили дослідження печінкової та легеневої тканини. Як результат, найбільш частими змінами, що зустрічалися у печінці були макро- та мікровезикулярний стеатоз, запальні зміни в портальних трактах. У липні 2020 року вченими Китаю було проведено 26 посмертних автопсії, у ході яких було виявлено значні ураження нирок, а саме: в проксимальних канальцях спостерігалися кістозні розширення просвітів, гідропічну дистрофію епітелію канальців, інфільтрацію інтерстицію лімфо-гістіоцитами, гранули гемосидерину та депозити солей кальцію, а також стази та фібринові тромби в капілярах клубочків.

Дослідження головним чином показали велику небезпеку з боку позалегеневих уражень органів та систем при COVID-19. Безумовно ця проблема потребує кращого розуміння та дослідження і як наслідок відповідного лікування, яке буде націлене не лише на підтримку та відновлення функцій легень.