Імуногістохімічний скринінг раку шийки матки. Дослідження двох маркерів p16 та Ki-67 для ранньої діагностики дисплазії з високим ризиком виникнення злоякісної пухлини.

Рак шийки матки (РШМ) є превалюючим серед онкологічних захворювань у жінок і залишається однією з важливих медичних і соціальних проблем. Щорічна статистика первинного виявлення раку шийки матки складає 10-12 випадків на 100 тисяч жінок в розвинутих країнах. Від стадії і поширеності пухлини на момент виявлення залежать можливості терапії і прогноз виживання. Своєчасне розпізнавання і коректне лікування передракових процесів шийки матки мають істотне значення в зв'язку з локальним характером преінвазівної і мікроінвазивної стадій раку шийки матки. Видалення пухлини в таких випадках призводить не тільки до повного одужання хворих в ряді випадків, але й до репродуктивної, психоемоційної і соціальної реабілітації жінок. Проведення органозберігаючого лікування раку шийки матки є новим напрямком у сучасній онкогінекології.

В даний час доведено, що основним етіологічним фактором в індукуванні і розвитку раку шийки матки є вірус папіломи людини (ВПЛ). Одноразове виявлення ВПЛ в епітелії шийки матки недостатньо інформативно. Переважна більшість ВПЛ-інфекцій є швидкоплинними і суттєво не впливають на механізми росту епітеліальних клітин, організм здатний позбутися від ВПЛ-інфекції протягом 6-12 місяців. Однак невелика частка інфікування певними типами ВПЛ може зберігатися й під час відсутності лікування приводити до малігнізації процесу. Патологічний процес протікає безсимптомно. В результаті інтеграції ВПЛ в геном епітеліальних клітин, в ядрах клітин відбувається реплікація вірусних онкопротеїнів Е6 і Е7, які можуть викликати неопластичну трансформацію з порушенням регуляції клітинного циклу. Білок p16 є інгібітором циклін-залежних кіназ і грає важливу роль в регуляції клітинного циклу. Цей білок бере участь в опосередкованому, через білок ретинобластоми (pRB), контролі переходу клітини з фази G1 у фазу S й пригнічує пухлинний ріст. Підвищена експресія білка p16 може спричиняти зупинку циклу клітинного ділення. Багато видів пухлин характеризуються інактивацією гена Tp16, що призводить до порушення регуляції клітинного циклу і безконтрольної проліферації клітин. Але в пухлинах, пов'язаних з мутантною дією ВПЛ, відзначається збільшення експресії даного білка. Експресія білка p16 значно збільшується при зростанні кількості вірусних онкопротеїнів ВПЛ Е6 і Е7. При цьому підвищення експресії p16 виявляється неефективним для регуляції клітинного циклу, оскільки онкопротеїни ВПЛ діють на рівні білка ретинобластоми. Підвищення експресії p16 розглядають як ознаку інтеграції ВПЛ в геном людини та в подальшому мутації епітеліальних клітин й утворенням РШМ. Антиген Кi-67 складається з 2 поліпептидних ланцюгів з молекулярною масою 345 і 395 кДа. Це основна частина нуклеарного матриксу в інтерфазі, що асоціюється з хромосомами фази мітозу. Ki-67 є димерною молекулою, що має тісний зв'язок з 10-ю хромосомою, але конкретна роль цього протеїну в процесі клітинного ділення досі невідома. Експресія Кi-67 дозволяє виділити пухлинні клітини, що знаходяться в активній фазі клітинного циклу на всьому його протязі (G1-, S-, G2- і M-фази), крім G0-періоду. Проліферативна активність пухлинних клітин є маркером росту новоутворення і є провідним фактором, як в механізмі злоякісної трансформації клітин, так і в біологічній поведінці наявних пухлин. Проліферативна активність пухлини - одна з найбільш важливих характеристик її фенотипу, в значній мірі визначає швидкість росту новоутворення, здатність його до метастазування, до відповіді на лікувальні заходи і як результат онкологічного захворювання. Багато факторів, що впливають на перебіг і результат онкологічних захворювань, своє патогенетичну дію на пухлину опосередковують через зміну проліферативної активності. Гістологічна діагностика плоскоклітинного інтраепітеліального ураження (SIL) історично ґрунтувалася тільки на морфологічній оцінці метаплазованого епітелію і визначенні цитопатичного впливу ВПЛ. Рутинні гістологічні методи не позбавлені суб'єктивності оцінки і іноді призводять до хибно-позитивним або помилково-негативним діагнозам, що значно позначається на тактиці ведення пацієнтів і прогнозі. Визначення індексу проліферації при дослідженні експресії Ki-67 є необхідним рутинним дослідженням при будь-якій онкопатології. При плоскоклітинних інтраепітеліальних ураженнях високого ступеню HSIL (в 80-100% випадків CIN II – помірна дисплазія і в переважній більшості випадків CIN III – важка дисплазія) і інвазивному раку шийки матки, імуногістохімічно визначається підвищена експресія білка p16. ІГХ визначення експресії білка p16, в співставленні з індексом проліферативної активності (експресія Ki-67), є одними з важливих критеріїв для диференціальної діагностики плоскоклітинного інтраепітеліального ураження високого ступеню (HSIL) і початкових форм раку шийки матки.